Традиційно, в четверту суботу листопада, в Україні відзначають пам’ятний день жертв Голодомору 1932-1933 років. З нагоди відзначення пам’ятної дати для українського народу, в Середино-Будській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 було проведено виставку стіннівок, тематичні виховні години, оформлено виставку тематичної літератури у шкільній бібліотеці «Чорні крила Голодомору».

20 листопада 2017 року відбувся виховний захід «Україна пам’ятає! Світ визнає!», який підготували бібліотекар школи В.І.Малярова та вчитель музичного мистецтва Л.С.Федотова разом з учнями 10 класу. Метою заходу було вшанувати пам'ять жертв голодомору, сприяти поверненню історичної пам’яті; формувати в учнів повагу до подій тих часів, виховувати почуття співпереживання, поваги до минулого України. Учні зі скорботою перегортали сторінки «Книги Пам’яті».

Кожна людина живе у трьох вимірах: учора, сьогодні, завтра. Учора – це наша історія. Вона бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ має свою власну історію і пам'ять. Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 років. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху: « Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безвинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів». Учні ще і ще згадували усі надлюдські випробування, які випали на долю українського народу.

Учасники заходу запалили жалобні свічки, щоб душі закатованих голодом отримали вічний спокій і смирення. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять співвітчизників, які загинули внаслідок Голодомору 1932-1933 років.

На десятиліття можна закреслити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію на догоду диктаторів чи ідеології. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про ті страшні роки, про ті страшні події. Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Це наша історія, ми повинні знати і пам’ятати її.